Сліди коронавіруса очевидні, що підтверджується, зокрема, тим, що падіння промислового виробництва не тільки російський феномен. Більш того, на тлі інших країн Росія виглядає не так вже й погано. Якщо у нас падіння промисловості за другий квартал, на який припав головний удар пандемії (по крайней мере, поки немає статистики третього кварталу), склало 8,5%, то в США – 14 :, в Німеччині 29%, у Франції, Італії та Іспанії – 35-45%. Втіха, звичайно, то ще, але все-таки стало легше.
А хто в Росії виявився подільником коронавіруса в обваленні промисловості? Звернемося до галузевого вкладу в падіння промислового виробництва. З’ясовується, що вертикальнее інших падало видобувне виробництво. У червні видобуток корисних копалин скоротилася на 14,2% до червня 2019 року і на 3,1% до травня 2020 року. Хто винен? В офіційних роз’ясненнях, які дає Росстат і які розділяє Мінекономрозвитку, є чудовий перл: «Основна причина – скорочення обсягів видобутку нафти в рамках угоди ОПЕК +, а також зниження попиту на вугілля і нерудні корисні копалини». Неначе скорочення видобутку нафти в рамках квот ОПЕК + – це щось окреме від скорочення попиту на нафту. По суті, нам підказують: саме ОПЕК + винна в падінні видобувних галузей, які, в свою чергу, зумовили масштаб скорочення всього промислового виробництва. До речі, за даними моніторингового комітету самої ОПЕК +, Росія відноситься до країн-порушників прийнятих обмежень, хоча російські відхилення від зобов’язань незначні.
Але повернемося до підказкою. Чи варто їй вірити? Віра, звичайно, щось ірраціональне, але виходить, що якби обмежень ОПЕК + не було, то промисловість показала б кращий в порівнянні з сьогоднішнім результат. Чи так це? Нафти дійсно було б видобуто більше, але результати в економіці вимірюються в грошах, тобто, необхідно враховувати і ціни. А що відбувається з цінами на нафту при знятті обмежень на її видобуток, ми вже неодноразово бачили: останній раз в квітні 2020 року, коли ціни бареля для повчальності навіть пірнали в негативні величини. Значить, обмеження ОПЕК +, скорочуючи видобуток нафти в натуральному вираженні, в грошовому вираженні сприяють, скоріше, зростання промислового виробництва і ВВП в цілому, чим його зменшення.
ОПЕК +, всупереч позиції Росстату і Мінекономрозвитку, на роль співучасника коронавіруса не проходить. Хто ж тоді? Правильна відповідь – сама структура вітчизняного промислового виробництва. У червні, коли, нагадаємо, видобувна промисловість скоротилася в результаті падіння попиту на сировину на 14,2%, обробна промисловість знизилася на 8,4%. Хвалитися, звичайно, нічим, але якби частка обробної промисловості була вище, то і падіння всієї промисловості було б не настільки нищівним. А до структури промислового виробництва коронавірус відношення не має, це зона відповідальності економічної політики.
Росстат в майбутнє не заглядає, але поки його відомості говорять про те, що швидкого відновлення російської промисловості не відбувається. А які прогнози? Останній прогноз з міжнародними порівняннями, тими самими, що дозволили втішитися після мінорній статистики промисловості, дає EIU – аналітична служба Economist Group. За цим прогнозом швидкість відновлення розвинених країн буде випереджати відновлювальні процеси в країнах, що розвиваються, до яких відноситься Росія. На докризовий рівень 2019 року, згідно з прогнозом EIU, більшість країн G7 – США, Канада, Німеччина і Франція – повернуться вже в 2023 році. З іншого боку, Бразилія, Росія і ПАР «втратили майже десять років зростання» і залишаться в «режимі відновлення» як мінімум до 2024 року.
Прогнози збуваються не так часто, як хотіли б їх автори, але відновлювальне зростання в Росії може виявитися повільніше уявлень уряду. Поки саме про це свідчать дані Росстату. А значить, попереду може виявитися подальше падіння доходів, зростання безробіття та інші «подарунки» з 90-х.