З давніх-давен дуель була способом з’ясування відносин. Для цього були розроблені навіть спеціальні дуельні кодекси, строго визначають правила проведення поєдинку. Чимало відомих людей загинуло на дуелях, досить згадати великих російських поетів Олександра Сергійовича Пушкіна і Михайла Юрійовича А російський імператор Павло Перший раз кинув виклик усім правителям Європи одночасно.
Самодержця обурили нападки на Росію з боку Європи. Але, оголосити війну – означає, позбавити життя багатьох підданих. І тут Павло Перший прийняв несподіване рішення: заявив, що правитель, відповідальний за долю своєї країни, не повинен ховатися за чужі спини. Відповідно, всі спірні питання потрібно вирішувати в особистому двобої. І кинув виклик всім правителям, у яких були якісь претензії до Росії або до самого імператора.
Для того, щоб виклик отримав гучний розголос, до палацу був запрошений німецький письменник Август фон Коцебу, що служив в Росії ще з часів матері Павла – Катерини Другої. Фон Коцебу писав п’єси для придворного театру, добре знав кілька європейських мов. Саме йому Павло доручив скласти текст виклику на дуель, перевести на різні мови і опублікувати в європейських газетах. В цьому тексті
Павло заявляв, що російські і європейські піддані не повинні лити свою кров через сварку правителів. І запропонував всім, хто має до нього якісь претензії, обговорити місце поєдинку і способи його проведення.
Через годину послання, яке містило в собі всього двадцять рядків, було складено. Павло вніс до нього деякі зміни і дав фон Коцебу доручення – опублікувати цей текст на перших сторінках найвпливовіших європейських газет. Письменник отримав за свою роботу щедру винагороду, імператор вручив йому табакерку, багато прикрашену діамантами.
Незабаром незвичайне послання російського імператора було опубліковано в «Лондонському віснику», а потім – в «Нижньо-Рейнському віснику». Дивно, що в самій Росії такі публікації йшли з великими труднощами. Редактори ніяк не хотіли вірити в справжність такої інформації, побоюючись, що це всього лише чиюсь злий жарт, а за публікацію такого матеріалу піде негайне покарання. Тому, перш чим опублікувати таке дивне звістка, доводилося звертатися за підтвердженням в найвищі кабінети.
А Павло, тим часом, чекав відповіді хоч від кого-небудь з числа «сильних світу цього». На його виклик так ніхто і не відгукнувся. Правда, самому Павлу залишалося жити лише два місяці. Виклик на дуель почали публікувати на початку 1801 року а 12 березня імператор Павло Петрович був убитий в результаті змови.
Можливо, гени дуелянти передалися Павлу від матері Катерини Другої. У своїх мемуарах вона згадувала, що вперше брала участь в дуелі ще в 15-річному віці. А виклик їй кинула троюрідна сестра Анна Людвіг Анхальтская. Дівчатка закрилися в спальні і взялися за шпаги. Втім, обійшлося без серйозних наслідків, юні учасниці дуелі дуже боялися завдати один одному поранення. За часів правління Катерини в Росії були поширені жіночі дуелі, причому, в деяких з них імператриця брала участь в якості секунданта.